📖 Люди йдуть по книжки
Люди йдуть по книжки. Ті самі люди, які кілька днів тому рятувалися від російського масованого обстрілу Києва, розчищали уламки у своїх помешканнях та бізнесах, знаходять час і сили на те, щоб читати, дізнаватись нове, думати, мріяти.
Книжковий Арсенал у Києві триває під час повномасштабного вторгнення, і це не менш важливо для суспільної стійкості, аніж безліч спеціальних терапій. Література віддячує своїм поціновувачам тим, що допомагає триматись і «Нести свою свободу» – саме так звучить фокус-тема ХІV Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», що відкрився сьогодні. Її куратор – український правозахисник і колишній військовополонений Максим Буткевич. «Програму письменника» куруватиме ще один письменник – військовослужбовець ЗСУ Андрій Любка.
Ще понад 150 учасників і 240 подій представлять видавництва, книгарні, волонтерські ініціативи, а також ярмарок ілюстраторів.
Разом із генеральною директоркою ДП «Мистецький Арсенал» Олесею Островською-Лютою та директоркою ХІV «Арсеналу» Юлією Козловець познайомилася з новинками видавництв. Їх сотні, і очі розбігались. Україну не спинити та не перемогти, якщо письменництво й читацтво переживає в нас такий підйом.
Хотілося б прочитати все, але саме цього разу забираю із собою ось ці три книжки: «Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня («Видавництво Старого Лева»), «Трикутник влади: Врівноваження нового світового ладу» («А-ба-ба-га-ла-ма-га») – книжку Президента Фінляндії Alexander Stubb, «Наративи масового ураження. Тактики і стратегії інформаційної війни» («Наш формат») – працю Артема Захарченка.
Сьогодні ж у шведськомі місті Уппсала Президент України провів важливі перемовини з Премʼєр-міністром Швеції. Маємо новий пакет підтримки та сильні домовленості щодо постачання Україні «гріпенів». І хоча Президент не зміг сьогодні сам бути на «Книжковому Арсеналі», його вибір зупинився на книжках «1913: Літо століття» («Лабораторія») і «Час для гідності. Справедливість у несправедливому світі» («Наш формат»), яку подарував Ulf Kristersson.
Запрошуємо всіх читати, підтримувати наших авторів і видавництва й підтримувати таким чином себе. Бо книжки це справді вміють.
