Збереження ідентичності: діти Соледарської громади в Медвині
Навіть далеко від рідних домівок, ми носимо свій дім у серці. А іноді — і в долонях. Цими днями для дітей із Соледарської громади, які зараз знайшли прихисток у мальовничому селі Медвин, директорка Васюківської гімназії Тетяна Кобцова провела особливий захід, сповнений тепла, спогадів та творчості.
Про що ми говорили? Про наше рідну громаду, чия історія міцніша за будь-який кристал. Ми згадували підземні лабіринти, велич соляних шахт та людей, які десятиліттями творили славу Соледара.
Що ми робили? Слухали казку про Соляного гномика. Цей маленький казковий герой допоміг дітям знову відчути магію рідного краю та повірити, що добро обов’язково перемагає.
Малювали сіллю. Це дивовижна техніка! Коли звичайні кристали солі під пензлем перетворюються на об’ємні візерунки, здається, що ми повертаємо до життя частинку нашого «солоного» дому. Це була справжня арт-терапія: сіль заспокоює, а творчість дає сили.
Створювали карту-колаж «Мій дім». На ватмані оживали вулиці села громади, наші школи та улюблені місця. Кожен клаптик паперу — це мрія про повернення.
Педагог вчила дітей, що дім — це не лише стіни. Дім — це ми, наші традиції та наша спільна пам’ять. І поки ми пам’ятаємо свою історію, ми непереможні!
Дякуємо громаді Медвина за гостинність, а нашим дітям — за їхні світлі очі та невичерпну надію.
