Історія успіху родини Кравчук
Після 24 лютого 2022 року життя українців поділилося на «до» і «після». Родина Кравчук, як і тисячі сімей з Донеччини, у липні 2022 року вимушено залишила рідний Соледар, щоб врятувати життя і дати дітям шанс на майбутнє. Їхнім новим домом стало місто Дніпро, яке на той час було абсолютно незнайомим і чужим.
«Ми думали, що виїхали лише на кілька місяців, — згадує мама. — Здавалося, що скоро повернемось додому, до нашого Соледару. Але час показав інше — ми й досі тут, у Дніпрі. І попри все, ми вдячні цьому місту за прихисток».
У Дніпрі життя поступово налагодилося. Світлана Анатоліївна працює економістом у фармацевтичній компанії «БаДМ», Роман Михайлович — у державній установі. Донька Даша вступила до Дніпровської політехніки на факультет іноземних мов, а син Сашко продовжує дистанційне навчання у рідній Соледарській ЗОШ №13.
Попри нові обставини, родина не втрачає зв’язку з домівкою. «Тяжко нам розірвати цей ланцюжок з Соледаром. Час минає, але ми віримо, що обов’язково повернемося і все стане на свої місця», — розповідає Сашко.
Хлопець із натхненням займається музикою у Дніпровській школі за класом труби. Це була мрія його дідуся, який, на жаль, нещодавно пішов із життя. «Дідусь для мене завжди був прикладом. Я хочу здійснити його мрію, тому старанно навчаюся, здобуваю грамоти, дипломи та призові місця. У нашому оркестрі я — наймолодший трубач», — пишається юнак.
Родина активно долучається до життя освітнього простору «Соледар: дорога додому». Для них ці зустрічі стали більше, ніж просто заходами — вони дають змогу зберігати ідентичність, спілкуватися з земляками та відчувати, що Соледар завжди поруч, навіть на відстані сотень кілометрів.
Завдяки проєкту «СОС Діти. Програма екстреної допомоги», який реалізує ГО «Світанок села Яковлівки» за підтримки міжнародної благодійної організації СОС Дитячі Містечка Україна у співпраці з Соледарською міською військовою адміністрацією, діти відвідали Планетарій, брали участь у майстер-класах із розпису футболок, створення картин у техніці флюїд-арт, святкових заходах та розвагах.
«Ці заходи дуже важливі для нас. Вони повертають відчуття нормального дитинства і допомагають не втратити віру у власні сили. Ми вдячні всім, хто поруч, хто підтримує і не дозволяє нам відчувати себе самотніми», — підкреслює Даша.
Попри випробування, родина Кравчук — приклад того, як можна не зламатися, зберегти єдність і рухатися вперед. Вони не лише відбудували своє життя у новому місті, а й залишаються активною частиною своєї рідної громади.
Їхня історія доводить: навіть у найважчі часи можна знайти сили для навчання, розвитку, творчості та мрій. А головне — залишатися українцями, які пам’ятають своє коріння і вірять у повернення додому.
«Ми щиро вдячні за турботу та підтримку. Для нас це не просто допомога — це доказ, що ми потрібні. Ми віримо: все стане на свої місця, і одного дня ми знову зустрінемо світанок у рідному Соледарі», — говорить родина.
Матеріали, розроблені у рамках проєкту, не обов'язково відображають офіційну позицію СОС Дитячі Містечка.
