Загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими
Нагадуємо, для вшанування світлої пам'яті, громадянської відваги й самовідданості, сили духу, стійкості та героїчного подвигу воїнів, полеглих під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, мирних громадян, які загинули унаслідок збройної агресії РФ Президент Володимир Зеленський підписав Указ про загальнонаціональну хвилину мовчання за загиблими. Вшануймо пам'ять всіх, хто загинув у війні з російським агресором... Всіх військових, цивільних та дітей. Вічна пам’ять і слава Героям України!
Сорока Олександр Миколайович
03.09.1978 – 24.09.2024
Народився Сорока Олександр Миколайович 3 вересня 1978 року у селі Бахмутське Артемівського району (нині Бахмутського) у сім’ї робочих, тато працював у колгоспі, а мама – у дитячому садку. Після закінчення Бахмутської школи та професійного технічного училища №111 у місті Соледар, проходив військову службу у ВДВ під Одесою у місті Ізмаїл. Щістнадцять років працював на соляній шахті Рудника №1,3 ДП «Артемсіль».
У 2024-му Олександра призваний на службу до Збройних Сил України.
Навідник 2 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини, старший сержант Сорока Олександр, відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконувавши військовий обов’язок в бою за Україну її свободу та незалежність.
Загинув 24.09.2024 року поблизу н.п. Погребки Суджанського району Курської області російської федерації.
Мешканці Соледарської громади пам’ятають його, як світлу та позитивну людину, з гарним почуттям гумору. Дружина Яніна згадує, як люблячого чоловіка, батька, сім’янина. Розповідають, що був скромним, стриманим та мудрим. Побратими згадують Олександра, як славетного бійця батальйону, який вирізнявся сталевою витримкою, незламною мужністю, професіоналізмом та непохитною вірою в Перемогу.
