Історія успіху: любов, надія та стійкість.
Головне – це любов і трішки надії. Ці слова стали доленосними у виборі життєвої та професійної діяльності психологині Людмили Твердохліб. Маленька, мальовнича, шахтарська громада на сході нашої країни дала їй мудрих батьків, освіту та бажання працювати у Соледарській територіальній громаді.
За покликанням серця Людмила пішла працювати до «Інклюзивно-ресурсного центру Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області»
Постійно знаходиться у пошуку цікавинок для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, то на заняття приходять казкові герої, то у чарівній коробці хустинки, крейда, фарби або мелена кава. Заняття допомагають адаптуватися дітям до спілкування з іншими, розвивають внутрішній світ та сильні сторони особистості.
Робота психологині з батьками завжди спрямована на надання психологічної підтримки. Вміння вислухати, вчасно звернути увагу, розкрити актуальність звернення, допомогти професійно зрозуміти, це головне у роботі з батьками.
Тільки у сумісній професійній взаємодії можна отримати позитивний результат, такими словами починає Людмила свої зустрічі з педагогами закладів освіти Соледарської громади. Теми різні, психолого-педагогічний супровід дітей з ООП, освітні труднощі та потреби, сильні сторони розвитку особистості, корекційно-розвиткові послуги у закладах освіти, але всі вони спрямовані на допомогу педагогічній спільноті.
Професійні знання та практична діяльність дали можливість ділитися досвідом роботи на сторінках спеціалізованих журналів.
І здавалося все настільки стрімким та активним … за мить все змінилось…ВІЙНА.
Головне – це любов і трішки надії. Тоді, сказала собі Людмила і з корінням вирвала себе та свою родину з рідної домівки. Як тепер допомагати людям?! Якщо сама стала безпорадною, слабкою, з відчуттям втрати, болю і страху.
Якось на світлофорі задзвонив телефон і знайомий голос сказав: «Людмило! Я зараз Вас бачила з вікна машини, ми з Кірою теж у Дніпрі». Це була матуся дівчинки зі складною долею, з фізичним постійним болем з самого народження. Вона отримувала психолого-педагогічні послуги в ІРЦ Соледарської громади. Голос матусі як завжди був веселий, сповнений сили та довіри. Ось приклад жіночої стійкості та духу!
Прийшов час для перезавантаження, відкрився освітній простір «Соледар: дорога додому» у місті Дніпро, на базі якого родини з дітьми знову могли активно взаємодіяти, планувати та мріяти про майбутнє.
Першою ластівкою стала участь Людмили у проєкті «Сенсорна кімната» (психологічна підтримка дітей ВПО). Метою проєкту було психологічна допомога родинам, об’єднання мешканців громади, розвиток емоційно-вольової, мовленнєвої, особистісної сфери дітей з ООП, психологічна допомога батькам під час тренінгів, зустрічей у дружньому колі, спілкуванні, обміном досвідом.
Не було навіть думок та мрій про отримання досвіду та нових знань з теми стресостійкість за кордоном під час війни. І ось, відрядження до Республіки Польща у складі професійної команди психологів Донецької області. Якщо сказати, слово радість, це нічого не сказати! Нарешті навчання було присвячено в першу чергу на допомогу та внутрішнім змінам кожного учасника, пошуку ресурсів.
Наразі, Людмила є тренером проєкту “Підтримати та зрозуміти”, що реалізується за підтримки СОС Дитячі Містечка Україна. Під час військових дій, багато людей переживають виснаження, спустошення, втому, відчувають тривогу та паніку, тому у межах проєкту психологиня надає корисні поради, як опанувати себе в критичних умовах, як допомогти близьким та підтримувати здоровий психічний стан в критичних умовах, зменшити тривожність.
І тепер, можна з гордістю сказати, головне – це любов і трішки надії!
(За матеріалами https://gurt.org.ua/news/informator/104624/ )
