Ми є. Були. І будем ми! Історія Наталі Тищук
Наталя працює вчителькою української мови та літератури в Соледарській загальноосвітній школі I-III ступенів № 13. Вона завжди мала активну життєву позицію, мріяла про розвиток міста та пошук нових можливостей з неформальної освіти.
Реалізовувати свій потенціал, брати участь у розвитку рідного міста їй допомагала робота менеджеркою проєктів в Міжнародному благодійному фонді «Ізоляція. Платформа культурних ініціатив» - це неприбуткова недержавна платформа культурних ініціатив, заснована 2010 року в Донецьку на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів, якому фонд завдячує своїм ім’ям.
В червні 2021 року фонд відкрив свій оновлений офіс в Соледарі. За цей час команда фонду об’єднала довкола себе активістів міста, та успішно реалізувала декілька культурно-мистецьких проєктів.
16 лютого 2022, як згадує наша героїня, в Соледарі відбулася робоча зустріч партнерів проєкту «ZMINA 2.0» в стінах міської ради, на якому було озвучено багато планів щодо реалізації культурного проєкту, який вмістив у себе й часткову реконструкцію будинку культури в місті. З Командою фонду було заплановано реалізацію багатьох культурних ініціатив в місті. Але війна зруйнувала всі плани та чудові задуми, зупинила всі прекрасні цілі та проєкти… Проєкт «ZMINA 2.0», тепер в умовах війни, приносить користь в різних регіонах України, підсилюючи її громади та допомагаючи громадянам, які вимушені тікати від війни.
Наталя вимушена була переїхати до Коломиї Івано-Франківської області разом з двома дітьми, чоловік несе військову службу в лавах Збройних сил України.
“Речей брали небагато з надією на повернення максимум через місяць. Далі доїхали до Дніпра на авто, переночували в хостелі і з ранку чекали на поїзд. Туди було важко потрапити, але ми з цим впоралися та рушили до Львова”, — розповідає жінка.
У вимушену подорож вона взяла рюкзак з військовою аптечкою, якою її навчив користуватися чоловік. Наталя вирішила, що цей багаж не буде зайвим, і рюкзак став для неї талісманом дороги.
“Військові бачили цей рюкзак і віталися з нами, а дитина сиділа на ньому та не вставала. Розповідала, що це татів, і що якби існували трансформери, вони б одразу знищили ворога, а так це доводиться робити нашим батькам”, — згадує Наталя
За період повномасштабного російського вторгнення в Україну вона надавала волонтерську допомогу мешканцям громади. Неодноразово організовувала допомогу для дітей та педагогів, яким передавали в місто харчові продукти, ліки. Залучившись підтримкою спілки українців в м. Стамбул Туреччина та небайдужих громадянам нашої країни, до Дня Святого Миколая дітки з-поміж пільгових категорій отримали подарунки, а в співпраці з командою «Солідарна молодь» до свята вдалось підтримати дітей, які перебували в громаді. Завдяки волонтерам з Німеччини налагодили співпрацю зі школою Maria-Ward-Realschule Eichstatt, таким чином вдалось підтримати учнів з-поміж відмінників Соледарської загальноосвітньої школи І-III ступенів №13, які отримали грошову стипендію для покриття власних потреб.
Наталя тісно співпрацює з міською радою, з місцевими та іноземними волонтерами, допомагала військовим Бахмутського району Соледарської ОТГ.
«Сьогодні кожен вже знає, як саме він може допомогти. Буває достатньо координації, налагодження взаємодії, підтримки. Для мене зараз головне мати зв'язок та світло, адже таким чином я можу допомагати, попри відстань.
Наприклад, заповнювати різноманітні звернення, заявки, корегувати документацію. А в часи блекауту «Пункт незламності» став надійним помічником у вчасному виконанні завдань, бо кожна хвилина в ланцюжку взаємодії дуже важлива».
Наразі продовжує активно працювати в фонді, реалізуючи благодійні програми по всій Україні, допомагаючи та підсилюючі громади, надаючи всю можливу допомогу вимушеним переселенцям. Тим самим вносячи свій скромний вклад у наближення нашої перемоги.
«Сьогодні хочу подякувати всім за довіру. Нині я мрію повернутись до рідної української Донеччини та готова працювати на її відбудову»,- підкреслює Наталя.
За матеріалами Управління сім’ї, молоді та масових заходів НПВ
