Присвоєння звання «Почесний громадянин Соледарської міської територіальної громади».

СТЕЦЕНКО АННА ОЛЕКСАНДРІВНА  

Стеценко Анна Олександрівна народилася 18 квітня 1992 року в місті Соледар Донецької області. Навчалася у Соледарській загальноосвітній школі № 13. Вищу освіту здобула в Донецькому державному інституті здоров'я, фізичного виховання і спорту за спеціальністю «Фізичне виховання», також має ступінь магістра психології.

У 2013 році переїхала до Дніпропетровської області, де продовжила спортивну кар'єру та нині працює спортсменом-інструктором Дніпропетровського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт».

Анна Стеценко є однією з найтитулованіших українських Паралімпійських спортсменок, п'ятиразовою Паралімпійською чемпіонкою, яка виступає у плаванні серед спортсменів із порушеннями зору. Протягом багатьох років вона гідно представляє Україну на міжнародній спортивній арені, демонструючи високий професіоналізм, самовідданість, незламну волю до перемоги та справжній патріотизм.

За роки спортивної кар'єри Анна Олександрівна неодноразово ставала переможницею та призеркою чемпіонатів світу й Європи. У 2015 році вона виборола звання чемпіонки світу, а також три срібні та одну бронзову нагороди. У 2016 році стала триразовою чемпіонкою Європи, здобувши золоті медалі на дистанціях 50, 100 та 400 метрів вільним стилем, срібну медаль у комплексному плаванні та бронзову – на дистанції 100 метрів на спині.

На XV літніх Паралімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро (2016 рік) Анна Стеценко здобула три золоті та одну срібну медалі. Перше Паралімпійське «золото» вона виборола на дистанції 50 метрів вільним стилем, встановивши новий параолімпійський рекорд – 27,34 секунди. У наступні роки спортсменка продовжила підтверджувати свій високий рівень, ставши чемпіонкою та багаторазовою призеркою чемпіонатів Європи 2018 та 2021 років, чемпіонкою, дворазовою срібною та бронзовою призеркою чемпіонату світу 2019 року, чемпіонкою та бронзовою призеркою чемпіонату світу 2022 року, срібною та бронзовою призеркою чемпіонату світу 2023 року, а також дворазовою чемпіонкою та срібною призеркою чемпіонату Європи 2024 року.

На XVI літніх Паралімпійських іграх у Токіо (2021 рік) Анна Стеценко виборола золоту медаль на дистанції 400 метрів вільним стилем, а на XVII літніх Паралімпійських іграх у Парижі (2024 рік) здобула ще чотири медалі – золоту, дві срібні та бронзову, встановивши новий Паралімпійський рекорд на дистанції 400 метрів вільним стилем.

За визначні спортивні досягнення, значний особистий внесок у розвиток Паралімпійського руху та утвердження міжнародного авторитету України Анну Олександрівну нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня (2016), орденом «За заслуги» II ступеня (2021) та орденом «За заслуги» I ступеня (2024).

Анна Олександрівна Стеценко є прикладом мужності, наполегливості та незламності духу. Своїми спортивними досягненнями вона не лише прославляє Україну на міжнародній арені, а й гідно представляє рідний Соледар, зміцнюючи його авторитет та надихаючи молоде покоління на нові звершення. За видатні заслуги в галузі фізичної культури та спорту, досягнення високих міжнародних результатів та популяризацію Соледарської міської територіальної громади її кандидатуру рекомендовано до присвоєння звання «Почесний громадянин Соледарської міської територіальної громади».

ЮНГ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ (посмертно)

Юнг Олександр Олександрович народився 28 квітня 2005 року в місті Соледар Донецької області. Навчався у Соледарській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 13 з поглибленим вивченням англійської мови. З дитячих років захоплювався плаванням, брав активну участь у спортивному житті, гідно представляючи школу, місто та громаду на змаганнях різного рівня. Однокласники, вчителі та друзі пам'ятають його як щирого, доброзичливого, відповідального й життєрадісного юнака, який завжди був готовий прийти на допомогу та підтримати інших.

Після закінчення школи Олександр продовжив навчання у Харківському політехнічному коледжі. У липні 2022 року через повномасштабне вторгнення російської федерації разом із родиною був змушений залишити рідний Соледар та евакуюватися до міста Ірпінь Київської області.

27 липня 2023 року був призваний на військову службу Бучанським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Київської області. У лавах Збройних Сил України проходив службу оператором безпілотних літальних апаратів. Віддано виконував військовий обов'язок, проявляючи мужність, відповідальність та вірність Військовій присязі. Побратими характеризували його як надійного воїна, дисциплінованого військовослужбовця та справжнього товариша, який завжди сумлінно виконував поставлені завдання.

7 січня 2026 року солдат Юнг Олександр Олександрович героїчно загинув під час виконання бойового завдання внаслідок авіаційного удару противника на Запорізькому напрямку. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та Українському народові, віддавши найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.

За участь у захисті держави був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» (Указ Президента України від 5 серпня 2022 року № 559/2022).

Похований 21 січня 2026 року в місті Ірпінь Київської області. У скорботі за загиблим Захисником залишилися його батьки, рідні, друзі та побратими.

Життя Олександра Юнга стало прикладом мужності, самопожертви та безмежної любові до Батьківщини. Попри юний вік, він свідомо став на захист України й віддав своє життя за мирне майбутнє українського народу. За особисту мужність та героїзм, проявленні під час виконання службового та громадянського обов’язку, самовіддані дії, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України кандидатуру Юнга Олександра Олександровича рекомендовано до присвоєння звання «Почесний громадянин Соледарської міської територіальної громади» (посмертно).

ЛОТОХОВ СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ (посмертно)

Лотохов Сергій Васильович народився 2 вересня 1953 року. Усе своє життя присвятив освіті, вихованню молодого покоління та розвитку Соледарської громади. Більше чотирьох десятиліть його професійна діяльність була нерозривно пов'язана з педагогічною справою. Протягом 27 років працював у Соледарській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 13 з поглибленим вивченням англійської мови, а у 2019–2020 роках очолював цей навчальний заклад як директор. Також у 1997–2003 роках працював старшим викладачем, доцентом Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Сергій Васильович був педагогом-новатором, учителем вищої категорії, учителем-методистом, автором власної методики викладання іноземних мов, яку Міністерство освіти і науки України рекомендувало до використання вчителями іноземних мов. Він систематично проводив майстер-класи для педагогів громади, області та України, виступав на курсах підвищення кваліфікації вчителів у Києві, публікував науково-методичні статті з питань сучасної методики викладання англійської мови. Його багаторічна педагогічна праця дала вагомі результати: учні неодноразово ставали переможцями Всеукраїнських учнівських олімпіад, а понад сто його вихованців обрали професію вчителя англійської мови або перекладача.

Окремою сторінкою життя Сергія Васильовича стала його багаторічна робота в дитячому оздоровчому таборі «Райдуга» державного підприємства «Артемсіль», де протягом 25 років він працював старшим вожатим, ставши наставником для тисяч дітей та молоді.

Вагомим був і його внесок у громадське життя Соледарської громади. Як депутат місцевої ради та активний громадський діяч він послідовно відстоював інтереси громади, захищав містоутворююче підприємство ДП «Артемсіль», виступав проти корупції та спроб його штучного банкрутства. Особливе місце в історії міста займає його діяльність у 1991 році, коли Сергій Васильович очолив комісію з перейменування міста Карло-Лібкнехтівськ і став ініціатором присвоєння йому сучасної назви — Соледар. Саме завдяки його принциповій позиції, історичному баченню та наполегливості місто отримало назву, яка стала невід'ємною частиною його сучасної ідентичності.

За багаторічну сумлінну працю та високі професійні досягнення Сергій Васильович був удостоєний почесного звання «Відмінник освіти УРСР» (1983), звання «Заслужений вчитель України» (1996), ставав переможцем обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» (1991, 1992), а у 2020 році був відзначений нагородою «Флагман освіти».

Сергій Васильович Лотохов пішов із життя 29 жовтня 2020 року, залишивши після себе неоціненну педагогічну спадщину та вагомий внесок у розвиток освіти, громадського життя і становлення історичної ідентичності Соледарської міської територіальної громади. Завдяки його професіоналізму, громадянській позиції та багаторічній самовідданій праці було виховано не одне покоління молоді, а його ім'я назавжди пов'язане з історією міста Соледара. За видатні заслуги в галузі виховання та освіти, формування історичної ідентичності громади кандидатуру Сергія Васильовича Лотохова рекомендовано до присвоєння звання «Почесний громадянин Соледарської міської територіальної громади» (посмертно).

РЕШЕТОВА СВІТЛАНА АНДРІЇВНА (посмертно)

Решетова Світлана Андріївна народилася 14 лютого 1937 року в селі Никифорівка Соледарської громади Бахмутського району в родині вчителів. Вона була представницею великої педагогічної династії, загальний стаж якої налічував понад двісті років. Після закінчення школи вступила до Слов'янського державного педагогічного інституту, який успішно закінчила у 1960 році.

Понад тридцять років Світлана Андріївна присвятила педагогічній діяльності, працюючи вчителькою української мови та літератури у школах Єнакієвого та Бахмута. Як учителька-методист, заслужена вчителька України та відмінниця освіти України вона виховала не одне покоління учнів, прищеплюючи їм любов до української мови, літератури, історії та культури. Високий професіоналізм, безмежна відданість педагогічній справі та багаторічна сумлінна праця здобули їй заслужений авторитет серед колег, учнів і громадськості.

Поряд із педагогічною діяльністю Світлана Андріївна активно займалася літературною творчістю, літературознавством та дослідженням творчої спадщини письменників Донеччини. Вона стала однією з тих, хто впродовж багатьох років невтомно утверджував українське слово на Донбасі, популяризуючи національну культуру, духовні цінності та любов до рідного краю. Особливе місце в її творчому доробку займає текст гімну міста Бахмута, який був офіційно затверджений у 2005 році та став символом єдності й самобутності міської громади.

Світлана Решетова є авторкою численних поетичних і прозових творів. Серед її найвідоміших книг — збірки «Перенесу війну у вірші», «З роси і води», «Нев'януче сузір'я», «Зоряна криниця», прозова книга «Двічі літа не буває», а також видані посмертно збірки «Серце матіоли» та «Кольорова парасолька». Її твори пройняті любов'ю до України, рідної землі, української мови, духовності та людяності й залишаються важливою складовою культурної спадщини Донеччини.

За значний внесок у розвиток освіти, української літератури та культури Світлану Андріївну було відзначено численними нагородами. Вона стала лауреаткою премії «Плекаємо рідну мову» (2001), лауреаткою обласної премії імені Володимира Сосюри (2001), а також двічі переможницею конкурсу «Людина року» міста Бахмута: у 2002 році — «За внесок у розвиток освіти», у 2004 році — «За найкращу художньо-публіцистичну роботу про місто».

Світлана Андріївна Решетова відійшла у вічність 30 січня 2012 року. Похована у рідному селі Никифорівка, де розпочався її життєвий шлях.

Усе життя Світлани Решетової було прикладом беззавітного служіння освіті, українській культурі та рідному краю. Її педагогічна діяльність, літературна творчість, активна громадянська позиція та вагомий внесок у розвиток духовної спадщини Донеччини залишили глибокий слід в історії регіону. Завдяки своїй багаторічній праці вона зробила вагомий внесок у формування національної свідомості, популяризацію української мови та культурної спадщини. За видатні заслуги в галузі освіти, культури, у справу збагачення національної культурної та духовної спадщини, визначні заслуги перед громадою, багаторічну педагогічну діяльність, вагомий внесок у розвиток освіти, літератури та культури кандидатуру Решетової Світлани Андріївни рекомендовано до присвоєння звання «Почесний громадянин Соледарської міської територіальної громади» (посмертно).