Іноді в моєму кабінеті буває мій син
Іноді в моєму кабінеті буває мій син. Іноді, але тим не менш. І найбільше його тут цікавлять ось ці шеврони – їх мені передають військові, волонтери, рідні наших воїнів. На фронті і в Києві, у шпиталях, під час церемоній нагородження героїв у Маріїнському палаці…
Ця дошка для шевронів заповнюється, але дуже повільно, бо щоразу Кирило забирає. І я щасливий, що його цікавить саме це. Наші герої, наша оборона, українські шеврони.
Уже давно я хотів зробити спеціальну таку серію публікацій в моїх соцмережах – про ці шеврони. Про те, звідки вони. Хто їх передав. Які це підрозділи. І саме сьогодні ми почнемо такі публікації.
Можливо, хтось іще захоче розказати про шеврони, які є у вас. Я думаю, це правильно. Правильно, щоб наші люди, наші діти знали, кому ми завдячуємо нашим життям і свободою України.
Дякую вам, воїни! Дякую всім, хто б’ється і працює заради України!
Слава Україні!
